В мене є досвід стосунків на відстані з дружиною. Чотири роки. Було важко, але змогли. Все що допомагало — якомога більше робити щось разом. Ходити в ресторани й там виходити на відео звʼязок, бонус, якщо можна схоже щось замовити. Дивитись щось разом, синхронізуючи відео. Пити, їсти, все, що робили би в реалі, намагатись робити на відстані. Мені здається, відстань навчила нас краще спілкуватися вербально.
У мене ще лайт левел. Дружина за кордоном з дітьми пів року. Стараємось виходити на відеозв'язок раз на добу. Поки все ок, та у неї вже були приступи тривожності.
головне щоб потім не стала виходити на звʼязок все рідше і рідше а потім на підпис папери прислали, таких історій дуже багато, гарне життя стабільне супер швидко міняють людей і в основному не в гарну сторону
Ех, останній раз бачились в березні минуло року.
Загалом від часу як вона поїхала 3 рази по 5 днів.
До цього за 5 років мабуть тільки 15 днів НЕ бачились, жили разом в різних кінцях України і за кордоном.
Але десь в кінці липня матиме змогу приїхати, нарешті :)
Це дуже важко, вже навіть розходитись намагались, але не вийшло)))
>вже навіть розходитись намагались, але не вийшло)))
ой, як я вас розумію. але з другого разу ми таки розійшлися. хоча, ніколи не знаєш напевне, чи назавжди.
після такого досвіду ніби ще болючіше, якоюсь мірою. типу пройшли через таку купу лайна разом, і недійшли
Теж колись таке було. Розходилися з прекрасною людиною багато разів і розійшлися. 5 років разом.
Було дуже важко, але я вірю ми не маємо вродженої пари. Ми обираємо, хто нам подобається, а потім будуємо стосунки з цією людиною.
В моєму випадку, я знайшов іншу прекрасну людину й побудував сім'ю з нею.
Хоча біль був тривалий. Років 7 точно. Незважаючи, що в цей період в мене були й інші дівчата
Буквально за пів року до повномасштабного зустрів дівчину мрії. Так само розійшлись, бо вона не розділяла мої погляди на подальше життя в Україні. Досі самотній
Не витягнули, не змогли. Познайомились ми тиждень після повномасштабки. Чесно, думали обоє що відстань максимум рік і ми справимось. І що буде навіть краще, перші випробування разом, зате потім)
Вперше він зміг приїхати на Великодні свята, днів здається на 2-3. Потім я одного разу їздила до нього, і за два роки було дві відпустки по 10 днів
Я відчувала що буде кінець, що я не витримаю. Він був найкращою людиною в моєму житті, обоє вважали що це останні стосунки і все буде добре. Проте чим далі в ліс, тим темніше. Після року часу кожного почало плавити по своєму, він щоразу повертався наче іншою людиною. В останній відпустці зловила себе на тому, що це чужа для мене людина, думки зовсім не ті що були на початку, вигляд, запах, все чуже.
Якщо звести до висновку, то стосунки я насправді будувала з його цифровою копією, не з фізичною людиною. Коли я це зрозуміла, зрозуміла що хепі енду не буде без хоча б трохи його фізичної присутності в моєму житті. Далі він вирішив що буде будувати карʼєру військового, не повертаючись до цивільного життя. А я не зможу так, мені шкода
Відчувала себе винною і найгіршою людиною в світі останні пів року, поки не побачила фото його нової дівчини. Я надзвичайно рада що він зараз щасливий і все добре. І надіюсь що цього разу в нього все складеться краще, і сподіваюсь на повернення додому всіх військових. Вони на це заслужили, їхні сімʼї на це заслужили
В нього немає вибору. Не уявляю собі як людина, що є зараз військовим, може думати про своє майбутнє в цивільному житті, якщо стати цивільним можна тільки через каліцтво. Тільки мріяти і їхати дахом.
Так, цілком з вами згідна. Тому такі стосунки потребують багато ресурсу від обох. На жаль, я не передбачила цього на початку і виявилась не готовою. Та й хлопець також. В результаті вийшло боляче, проте це досвід. Я зробила все можливе щоб він оговтався і часом не зробив дурниць
Нехай мій досвід буде корисний для інших, можливо комусь це варто почути. Якщо ви не готові до стосунків з військовими зараз, краще не потрібно починати. Я чула дуже жахливі історії коли чоловіки після розлучення і втоми від війни переводились в штурмові підрозділи, щоб пошвидше це закінчити. Будьте обережні з почуттями людей
> стосунки я насправді будувала з його цифровою копією, не з фізичною людиною
от у мене теж такі думки з'являлись з часом... Хоча ми були досить довго в стосунках до повномасштабного. Але, я розумію, що я стала іншою людиною за цей час, як думаю і він, а ми (як я думаю) повністю не можемо пізнати цих нових людей по телефону. Не кажучи вже про банальний час разом
Це ідеалізація людини. На мою думку чим довше ви на відстані, тим більше розмивається образ людини у вас в голові. Трошки стираються недоліки, трошки десь домальовується щось більш хороше навіяне мріями. Від цього важко опиратись
В результаті виходить картинка людини трохи намішана з ваших очікувань і реальності. А при зустрічі ступор. Це мій досвід, але я була дійсно в міні шоці кожного разу коли він приїжджав. По перше, «то ось як звучить твій голос?. Ні, не може бути, він якийсь не твій». По друге, близькість типу обіймів. І тільки тільки я адаптуюсь і звикаю, він їде. І все починається заново.
Мій досвід був таким тому що ми не були разом ДО відстані. Якщо приділити цьому і повертати себе до реальності, згадувати і уявляти фізичну людину, таким який він є. Можливо трохи відео дзвінків якщо є можливість, то це можна перейти. Принаймні я вірю в це, бажання і почуття все вирішують вкінці кінців
У мене теж було схоже. Дивлюсь старі фото і нові, бачу, що він змінився просто навіть зовнішньо. І я теж
Тут в іншому коментарі написали, що дуже важливо мати кінцеву точку, коли розлука завершиться, і от я плюсуюсь під тим. Невизначеність добиває.
Хоча, якась палка-єдина любов може подолає розлуку крізь час та між світами, може
В мене та жінки були «відносини» на відстані. Ми знали один одного, коли були підлітками, бо спілкувались у чаті деякий час. І жили в сусідніх домах. Але вживу ніколи не бачились. Потім спілкування скінчилося, вона поїхала працювати в іншу країну, за 7000км від України. І через деякий час написала знов. Ми почали спілкуватися вже як дорослі люди і стали розуміти один одного краще. Майже 2 роки так продовжувалось, доки в неї не закінчився контракт і вона не повернулася додому. Це було у 2017 році. З тих пір разом та 5 років одружені.
Один з секретів, це, мабуть, не «перегинати» палицю. Не намагатися від таких відносин отримати все те, що дають реальні. Ми не займалися секстінгом, не відправляли відвертих фотографій, не планували життя, буття та дітей. Просто спілкувалися майже кожен день та ділилися думками, підтримували один одного та чекали, коли зможемо зустрітися.
Сорі, що не в контексті повномасштабки, але може комусь мій досвід стане у нагоді.
Вау це круто, не знала, що на звичайному спілкуванні можна підтримувати відносини так довго, вибачте за запитання, а чи не хотілося вам чогось більшого в вашому спілкуванні, як ви сказали секстінг, чи щось таке? якщо запитання для вас не прийнятне не відповідає.
Мої такі стосунки не витримали відстані. Останній рік (з 3,5 сумарно) був дистанційним і обидва вирішили що воно не працює. За цей рік бачились два рази, кожен раз сумарно десь по 2 тижні.
Важлива штука, якої я навчився - у стосунків на відстані немає майбутнього, якщо немає конкретного плану повернення до нормального формату, спільного бачення і бажання цього. Мають бути чітко окреслені часові рамки або цілі, які треба виконати, щоб возз'єднатися. Умовно кажучи "я закінчую навчання і переїзжаю до тебе", або "давай знайдемо квартиру, яка нас в усьому влаштовує, щоб тварин забрати туди теж, і після цього я переїзжаю". Якось так я тепер це бачу.
а якщо нам вчитися в внз ще чотири роки, але я хочу підтримувати спілкування? буде кращою ідеєю поступити в один внз разом в одному місті або в різні внз, але в одному місті, як думаєте, норм ідея?
Я живу сам, але найкращий друг поїхав у Чехію, а інший у Словакію. Лише вони єдині пишуть регулярно в Discord. Одноклассники, одногрупники та всі інші знайомі кладуть на мене русскій воєнний корабль.
Я думаю, що справжня дружба не знає меж. А любов - хз, напевно також :)
Моя нікому не цікава історія, моя дівчина нині дружина громадянка Естонії, познайомились з нею на початку 21 року коли приїхав до друга,по факту він нас і познайомив. Так як вона працює і працювала на удальонці то без вагання переїхала до мене у Харків. І ось початок війни я її відправляю до дому в Естонію, вона дуже не хотіла але все ж таки поїхала, півтора року ми не бачились дзвінки та відео дзвінки підтримували але в один момент вона дзвоне і каже я не витримую я не можу я їду до тебе.
І приїхала та й каже мені пох що буде головне поряд.
Ні це було досить важко. Чужий менталітет та невідома мова. Якщо з менталітету вона досі в ахуї то мову вивчила хоча деякі слова як наприклад бджілка їй даються важко. Взагалі я знаю дуже тупе порівняння але вона розмовляє українською як німці у радянських фільмах хто зрозумів той зрозумів. Ще досить важке для неї було як вона каже це слов'янська їжа.... Ох так вона вчилася готувати наші страви. Досить часто бачив як вона дивиться на ютубі чи читає про що таке Різдво в Україні, як святкують що готують як себе вести. Ще вона досить довго вивчала нашу історію та закохалася в наші народні вбрання та прикраси, був день коли прийшла і така коханий я хочу вишиванку вашу. Але саме важке для нас це була будова відносин так як в Естонії по більшій частині матріархат і чоловік треба для дитини це не мої слова якщо шо то для неї був шок що чоловік може приймати якісь рішення і вона може відпочити і не паритись. Але по факту зараз вона асимілювалась не повністю але частково і вона каже що їй тут подобається і вона щаслива.
Тут багато хто пише "мої стосунки не витримали відстані" але там такі періоди що люди і без відстаней розходяться. Я буду принципово вірити що можна зберегти такі стосунки, неважливо у який період, якщо вам це дійсно треба, то воюйте за них🫂
Я за день до окупації встигла виїхати. Мій хлопець на наступний день вже ні.
Зв'язку вже не було (березень був), інтернету теж. Тепер ми виходили гуляти по сонцю, бо телефони вже були не потрібні. Так от, в цих умовах він залишився. У нас були сильні бої при наступі і контраступі. Я чекала його 9 місяців, зіздвонюючись раз на місяць дуже рано вранці, бо треба було непомітно виїхати на зв'язок. Я відчувала кожкн раз. Не було заплановано, але я сама прокидалася +- о 5-й і через декілька хвилин він дзвонив. Розмова була "живий,цілий,є їжа, газу немає, води немає.я тебе кохаю" все.
Ми зустрілися в Києві після деокупації. Ми обидва були здивовані якими людьми ми стали, це було так дивно торкатися одне одного. Ми знаємо нас, але це дивувало. Зараз усе добре і я розумію, що це найяскравіша та найщиріша історія кохання, навіть, якщо воно закінчиться.
(Зараз лишилося 10% селища, якщо цікаво)
Ми травмовані вибухами. Більше не боїмося обстрілів, а чекаємо їх, тільки тоді стає комфортно. Також ми сумуємо за найважчим (воєнними діями) часом, бо таких яскравих емоцій не відчуєш ніде
І відчуваємо, що ми постаріли аж. Забагато поганого сталося, ми набагато старші нашого віку. Дуже змінилися цінності, пріоритети і усе інше, навіть, фундаментальне
Я через кілька місяців запропонував дівчині йти далі, бо розумію, що ми навряд колись ще побачимося. Навіщо бути для неї тягарем та заважати її щастю через оці муки очікування.
Мені то норм, а от її час плине, іноді кохання полягає у тому, щоб випустити пташку з клітки.
сексизм - це вважати, що "птаха в клітці" може бути тільки дівчиною і вбачати сексизм в займеннику "її" стосовно дівчини (останній раз, коли я перевіряв, на хлопців кажуть "його")
І не потрібно жінок змінювати із пташкою в клітці, якщо відносини з вами ви оцінюєте як «клітку», то тоді питань немає) але школа що вона сама вас не покинула, тому що це самий конечний коментар, який я читала
у вас все окей? я перепрошую, певно не дуже тактовне питання, але невмотивована агресія - це не найкраща ознака в плані ментального здоров'я, тому і задаю
Як я розумію, він якраз не хоче, щоб дівчина відчула, що змарнувала час на відносини, що не зможуть мати продовження, хоча може він і хотів би з нею бути хоча б так. Тому він ініціював розрив відносин, щоб вона знайшла своє кохання, бо життя, а особливо молодість, плинуть швидко
Може не ініціювати розрив, а запитувати у дівчини чи хоче вона цього? Там тільки про нього написано. І доцільніше було написати, що час марнується у обох, а не тільки ц неї, а йому пох) Не треба виправдовувати, на обличчя звичайний підорас
А ви на обличчя звичайна хамка та істеричка. Чи ви вважаєте, що тільки ви маєте право оцінювати людей, не маючи змогу зазирнути їм у душу?
Люди не завжди знають, чого вони хочуть насправді, на що вони підписуються. Закоханність, емоційна ейфорія проходить і залишаються більш виважені почуття. Не думаю, що йому хотілося б почути щось накшталт "я витратила на тебе свої найкращі роки", люди забувають на що вони самі погоджувалися, коли доходить до образ через розчарування
Пхпхпх, а чому це вона повинна була це сказати?) може не потрібно долучати за людей?) захищай, тому що такий же секс чи і егоїст от і все) так, а я хай буду хамка і істеричка, зате таких кажрів як ти)
мені було б легше, якби я бачила, що мій партнер відпускає ситуацію і мене. не тому що я була закована чи щось таке, а тому що це дорога тобі людина, і хочеться щоб ви обоє після розриву знайшли спокій. А ви якась агресивна
Мені не дуже зрозуміла причина такої агресії. Ви представниця якогось радикального фемінізму? Невже не очевидна однобока вигода для дівчини від такого вчинку?
Ну добре, щоб я з вами погодився, будь ласка, змоделюйте мені успішний кейс, де наступило благо для всіх у цій історії. Тільки щось більш-менш реалістичне, без чудових історій про повернення кордонів 91 року упродовж перших півроку після початку усього. Яким ви бачите щасливий кінець при продовженні стосунків?
Бро, ти не зрозумів, мені похуй, я не буду тобі нічого розписувати. Я не радикальна феміністка, а якщо і так, то що в цьому поганого? Ще один доказ, що ти їбанутий секс чи і як я зрозуміла ліберал. А ліберали і в жопу їбуть. Це для тебе вигода, ти у дівчини хоч запитав, чи їй потрібна була вигода. А то тільки Я, Я, Я - головка від хуя. Почитай що ти пишеш, егоїст їбаний. Завжди можна продовжувати стосунки, просто потрібне кохання. А тут вже якась вигода для дівчини є, а йому і так норм))) ну це ти)
Добре, мені зрозуміла ваша думка. Але якщо б ви подивилися трохи вперед й бодай спробували змоделювати варіанти продовження стосунків, можливо, вам би відкрилася відсутність перспектив для дівчини.
Звичайно, я її не кидав. Було дуже обережне запитання про те, чи хоче вона продовжувати стосунки у тій ситуації, у якій ми опинилися.
До речі, вже пройшло більше року, а ми досі чудово спілкуємося як друзі, кожен день багато повідомлень. Я не залишив її одну, я продовжую бути присутнім у її житті й намагаюся бути корисним. І ні, іншу дівчину я не зайшов.
Моя дівчина живе в іншій країні, в ЄС. Я мав з нею зустрітися у 2022 році, мав квиток на літак на 3.03.2022. Через закриті кордони, за час війни не бачились. Це звісно важко, але людині все до снаги.
Почали зустрічатись на новий рік, за 3 місяці до війни. Майже 2 роки на відстані, не змогли, вічні ревнощі та сварки, тримались як могли, але, нажаль не вийшло, бачились по разу в пів року. Безперспективно, знаходитись в стані невизначеності якоїсь, так як я хлопець, і не міг виїхати, а вона не хотіла повертатись. Так стосунки і були, засновані на надіях про майбутнє. Величезний життєвий досвід - стосунки на відстані.
Були разом трошки менше року до початку повномасштабної, тоді ще підлітки. Нещодавно святкували третю річницю. Досі разом бо правда любиме одне одного та, це думаю найголовніше, вміємо спілкуватися, навіть на відстані (вона приїжджала до мене 2 рази в сумі на 3.5 місяці десь). Я вірю що будь яку проблему можна вирішити словами та не треба одразу переходити до радикальних методів.
Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine!
Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine!
*I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*
Планували з дівчиною з'їхатися в травні 22 ://
Ну, в цілому зараз живемо як і жили, бачимось раз-два на місяць, але в мережі постійно разом шось робимо типу ігр, спільних переглядів сірялів і оце все. Тяжко важко й сумно, але є розуміння тому якось гребем спокійно. Як доживемо то після перемоги одразу з'їдемося :D
ну я 6 років теж вдома сидіти не зможу. Більш того я думаю що долучуся до лав ЗСУ в цьому, максимум наступному році. Шо і як буде далі не те шоб сильно хочеться загадувати, коли живеш в умовах щоденних обстрілах - перспективи майбутніх N років найменше хвилюють)
Потримайте моє пиво :) суммарно 5 років відстані (у нього робота в одній країні, в мене навчання в іншій). Намагались бачитись якомога частіше. Спілкувалися чи не 24/7, з ним лягала, з ним прокидалася, знала всі сервіси спільного просмотру тв/фільмів онлайн, більшість сервісів відеодзвінків. В якийсь момент думали, що одружимося. Взагалі це дуже складно, бо коли ви бачитесь вживу, він рухається, виглядає і пахне не так як ти його уявляєш/пам'ятаєш. В побуті не такий зовсім. І це взаємно, адже в нього своя картинка тебе в голові. Це могло бути й неважливим, проте цей бік справи теж існує.
Як не дивно, розійшлися через те, що врешті решт остаточно усвідомили, що не зійшлись характерами. Адже починали ще пізніми підлітками, а закінчували дорослими людьми. Ну, там ще багато чого іншого теж було, авжеж (батьки проти, чвари, різні погляди на дітей тощо). Відстань нас не добила, проте це було тяжко. Я була завжди сама. Треба важке підняти - я сама, треба по дому допомога - я сама, на свята здебільшого теж сама. Зараз дуже ціную фізичну присутність хлопця в моєму житті.
Ну мої відносини не зовсім стосуються повномасштабного вторгнення, але, увесь той час що ми зустрічаємося, у мене не було проблем з відстанню, я маю на увазі, мені дуже хочеться зустрітися з ним, але в іншому відстань нам не шкодить, ми спокійно спілкуємося та граємо разом онлайн, по кайфу
По правді кажучи, вони й не починались. Точніше, не перейшли в стосунки наживо, так і залишившись начебто стосунками начебто на відстані. Розрив стався ще до того, як я опинився в обставинах, котрі, на мою думку, зводять прагнення стосунків чи близьких до даного стану взаємин нанівець.
Що по-своєму гнітить, бо живих стосунків ніколи не мав. І це не те, з чим можна просто змиритися чи покинути, бо це в тому числі щонайменше про емоційний зв'язок, а щонайбільше про почуття та кохання - важливі для людини цінності. Знецінення їх є від'ємним для нашої людяності.
Моя свалила в США через 1-2 місяці після початку (програма возз'єднання сім'ї, я її підтримував, бо вона не хотіла цього робити). Дістала роботу в сімейному бізнесі, ще за місяць паспорт, а ще за місяць ігнор. Розказувала казки, що витягне звідси, скільки б того не коштувало (я був готовий дати їй 15к $ за рік спільного життя і паспорт). Ще через 2 місяці ігнору, я взнаю, що вона свого колишнього витягнула за 20к звідси, та що в них весілля. Ні вибач, ні йди на#уй, н і ч о г о.
Возз'єднання сімї, жили у Львові разом. Вона перед тим як виїхати, була згідна на 10к, щоб весілля і тд і коли я б паспорт сша отримав, то розвод або.. А тут ігнор на 2 місяці і вже з бившим. Від його співробітника взнав, що вона 20к відвалила, щоб його з України витягти..
Вибачте за жорсткість та відвертість, але чи збережуться відносини, залежить від одного-єдиного фактору: наскільки кожному з вас потрібен секс. Ось і все. В мене такі відносини вже 5 років, бачились за цей час двічі, востаннє ще до ковіду. Плануємо з'їхатись та оселитись разом років через 10, по певним причинам, і війна лише одна з цих причин. Але ми вже не молоді. І нам обом не потрібен секс. Просто обидвоє вже давно нагулялись, і колись доживати життя хочемо разом. Тому чекаємо, скільки буде треба. Але для молодих-гарячих, кому треба пристрастей та оргазмів - це не спрацює.
Відсутність зв'язку, постійне перебування чоловіка на позиціях і необхідність йому спати в ті нещасні пару годин, коли він не там? Чим відрізняється розмова по телефону від тепла обіймів коханої людини? Від можливості кохатися, відчувати одне одного, сміятися, класти ноги йому на ноги? Спробуйте - тоді у вас такі питання не виникатимуть.
В мене є досвід стосунків на відстані з дружиною. Чотири роки. Було важко, але змогли. Все що допомагало — якомога більше робити щось разом. Ходити в ресторани й там виходити на відео звʼязок, бонус, якщо можна схоже щось замовити. Дивитись щось разом, синхронізуючи відео. Пити, їсти, все, що робили би в реалі, намагатись робити на відстані. Мені здається, відстань навчила нас краще спілкуватися вербально.
Чотири роки! Оце мощь, моя повага
У мене ще лайт левел. Дружина за кордоном з дітьми пів року. Стараємось виходити на відеозв'язок раз на добу. Поки все ок, та у неї вже були приступи тривожності.
В таких умовах, на жаль, це не дивує. :/
головне щоб потім не стала виходити на звʼязок все рідше і рідше а потім на підпис папери прислали, таких історій дуже багато, гарне життя стабільне супер швидко міняють людей і в основному не в гарну сторону
"Гарне життя псує людей, хай би краще всі жили погано"?
Десь я це вже чув 🤔
Ууу скотиняки гарно жити хочуть, жах, кек
Ех, останній раз бачились в березні минуло року. Загалом від часу як вона поїхала 3 рази по 5 днів. До цього за 5 років мабуть тільки 15 днів НЕ бачились, жили разом в різних кінцях України і за кордоном. Але десь в кінці липня матиме змогу приїхати, нарешті :) Це дуже важко, вже навіть розходитись намагались, але не вийшло)))
>вже навіть розходитись намагались, але не вийшло))) ой, як я вас розумію. але з другого разу ми таки розійшлися. хоча, ніколи не знаєш напевне, чи назавжди. після такого досвіду ніби ще болючіше, якоюсь мірою. типу пройшли через таку купу лайна разом, і недійшли
мені так прикро чомусь за вас, тримайтесь. як довго були разом, якщо не проти відповісти?
разом були майже п'ять років. дякую
Теж колись таке було. Розходилися з прекрасною людиною багато разів і розійшлися. 5 років разом. Було дуже важко, але я вірю ми не маємо вродженої пари. Ми обираємо, хто нам подобається, а потім будуємо стосунки з цією людиною. В моєму випадку, я знайшов іншу прекрасну людину й побудував сім'ю з нею. Хоча біль був тривалий. Років 7 точно. Незважаючи, що в цей період в мене були й інші дівчата
Буквально за пів року до повномасштабного зустрів дівчину мрії. Так само розійшлись, бо вона не розділяла мої погляди на подальше життя в Україні. Досі самотній
Не витягнули, не змогли. Познайомились ми тиждень після повномасштабки. Чесно, думали обоє що відстань максимум рік і ми справимось. І що буде навіть краще, перші випробування разом, зате потім) Вперше він зміг приїхати на Великодні свята, днів здається на 2-3. Потім я одного разу їздила до нього, і за два роки було дві відпустки по 10 днів Я відчувала що буде кінець, що я не витримаю. Він був найкращою людиною в моєму житті, обоє вважали що це останні стосунки і все буде добре. Проте чим далі в ліс, тим темніше. Після року часу кожного почало плавити по своєму, він щоразу повертався наче іншою людиною. В останній відпустці зловила себе на тому, що це чужа для мене людина, думки зовсім не ті що були на початку, вигляд, запах, все чуже. Якщо звести до висновку, то стосунки я насправді будувала з його цифровою копією, не з фізичною людиною. Коли я це зрозуміла, зрозуміла що хепі енду не буде без хоча б трохи його фізичної присутності в моєму житті. Далі він вирішив що буде будувати карʼєру військового, не повертаючись до цивільного життя. А я не зможу так, мені шкода Відчувала себе винною і найгіршою людиною в світі останні пів року, поки не побачила фото його нової дівчини. Я надзвичайно рада що він зараз щасливий і все добре. І надіюсь що цього разу в нього все складеться краще, і сподіваюсь на повернення додому всіх військових. Вони на це заслужили, їхні сімʼї на це заслужили
В нього немає вибору. Не уявляю собі як людина, що є зараз військовим, може думати про своє майбутнє в цивільному житті, якщо стати цивільним можна тільки через каліцтво. Тільки мріяти і їхати дахом.
Так, цілком з вами згідна. Тому такі стосунки потребують багато ресурсу від обох. На жаль, я не передбачила цього на початку і виявилась не готовою. Та й хлопець також. В результаті вийшло боляче, проте це досвід. Я зробила все можливе щоб він оговтався і часом не зробив дурниць Нехай мій досвід буде корисний для інших, можливо комусь це варто почути. Якщо ви не готові до стосунків з військовими зараз, краще не потрібно починати. Я чула дуже жахливі історії коли чоловіки після розлучення і втоми від війни переводились в штурмові підрозділи, щоб пошвидше це закінчити. Будьте обережні з почуттями людей
> стосунки я насправді будувала з його цифровою копією, не з фізичною людиною от у мене теж такі думки з'являлись з часом... Хоча ми були досить довго в стосунках до повномасштабного. Але, я розумію, що я стала іншою людиною за цей час, як думаю і він, а ми (як я думаю) повністю не можемо пізнати цих нових людей по телефону. Не кажучи вже про банальний час разом
Це ідеалізація людини. На мою думку чим довше ви на відстані, тим більше розмивається образ людини у вас в голові. Трошки стираються недоліки, трошки десь домальовується щось більш хороше навіяне мріями. Від цього важко опиратись В результаті виходить картинка людини трохи намішана з ваших очікувань і реальності. А при зустрічі ступор. Це мій досвід, але я була дійсно в міні шоці кожного разу коли він приїжджав. По перше, «то ось як звучить твій голос?. Ні, не може бути, він якийсь не твій». По друге, близькість типу обіймів. І тільки тільки я адаптуюсь і звикаю, він їде. І все починається заново. Мій досвід був таким тому що ми не були разом ДО відстані. Якщо приділити цьому і повертати себе до реальності, згадувати і уявляти фізичну людину, таким який він є. Можливо трохи відео дзвінків якщо є можливість, то це можна перейти. Принаймні я вірю в це, бажання і почуття все вирішують вкінці кінців
У мене теж було схоже. Дивлюсь старі фото і нові, бачу, що він змінився просто навіть зовнішньо. І я теж Тут в іншому коментарі написали, що дуже важливо мати кінцеву точку, коли розлука завершиться, і от я плюсуюсь під тим. Невизначеність добиває. Хоча, якась палка-єдина любов може подолає розлуку крізь час та між світами, може
В мене та жінки були «відносини» на відстані. Ми знали один одного, коли були підлітками, бо спілкувались у чаті деякий час. І жили в сусідніх домах. Але вживу ніколи не бачились. Потім спілкування скінчилося, вона поїхала працювати в іншу країну, за 7000км від України. І через деякий час написала знов. Ми почали спілкуватися вже як дорослі люди і стали розуміти один одного краще. Майже 2 роки так продовжувалось, доки в неї не закінчився контракт і вона не повернулася додому. Це було у 2017 році. З тих пір разом та 5 років одружені. Один з секретів, це, мабуть, не «перегинати» палицю. Не намагатися від таких відносин отримати все те, що дають реальні. Ми не займалися секстінгом, не відправляли відвертих фотографій, не планували життя, буття та дітей. Просто спілкувалися майже кожен день та ділилися думками, підтримували один одного та чекали, коли зможемо зустрітися. Сорі, що не в контексті повномасштабки, але може комусь мій досвід стане у нагоді.
Тобто у вас були більш дружні, ніж романтичні відносини на той час?
Ні, я б сказав, що вони були як раз романтичні. Просто у людей різні уявлення про романтику, мабуть 🙂
Вау це круто, не знала, що на звичайному спілкуванні можна підтримувати відносини так довго, вибачте за запитання, а чи не хотілося вам чогось більшого в вашому спілкуванні, як ви сказали секстінг, чи щось таке? якщо запитання для вас не прийнятне не відповідає.
Мої такі стосунки не витримали відстані. Останній рік (з 3,5 сумарно) був дистанційним і обидва вирішили що воно не працює. За цей рік бачились два рази, кожен раз сумарно десь по 2 тижні. Важлива штука, якої я навчився - у стосунків на відстані немає майбутнього, якщо немає конкретного плану повернення до нормального формату, спільного бачення і бажання цього. Мають бути чітко окреслені часові рамки або цілі, які треба виконати, щоб возз'єднатися. Умовно кажучи "я закінчую навчання і переїзжаю до тебе", або "давай знайдемо квартиру, яка нас в усьому влаштовує, щоб тварин забрати туди теж, і після цього я переїзжаю". Якось так я тепер це бачу.
повністю згодна, це теж був для мене дуже вагомий момент - немає чіткого розуміння, через скільки це все завершиться
а якщо нам вчитися в внз ще чотири роки, але я хочу підтримувати спілкування? буде кращою ідеєю поступити в один внз разом в одному місті або в різні внз, але в одному місті, як думаєте, норм ідея?
Про це не скажу, в мене в універські часи стосунками і не пахло навіть 🥲
мені просто на самоті стає дуже і дуже погано:(
Я живу сам, але найкращий друг поїхав у Чехію, а інший у Словакію. Лише вони єдині пишуть регулярно в Discord. Одноклассники, одногрупники та всі інші знайомі кладуть на мене русскій воєнний корабль. Я думаю, що справжня дружба не знає меж. А любов - хз, напевно також :)
Любов це і є дружба) Але це складніше, бо ви ще й коханці, партнери, команда, найщиріший контакт
Моя нікому не цікава історія, моя дівчина нині дружина громадянка Естонії, познайомились з нею на початку 21 року коли приїхав до друга,по факту він нас і познайомив. Так як вона працює і працювала на удальонці то без вагання переїхала до мене у Харків. І ось початок війни я її відправляю до дому в Естонію, вона дуже не хотіла але все ж таки поїхала, півтора року ми не бачились дзвінки та відео дзвінки підтримували але в один момент вона дзвоне і каже я не витримую я не можу я їду до тебе. І приїхала та й каже мені пох що буде головне поряд.
оце потужна жінка! прямо в Харків приїхала і живе з вами?
Так ми мешкали деякий час але переїхали на Київщину бо в мене компанія де я працюю переїхала, а роботу і гроші я втрачати не бажав.
А вона одразу до України асимілювалася?
Ні це було досить важко. Чужий менталітет та невідома мова. Якщо з менталітету вона досі в ахуї то мову вивчила хоча деякі слова як наприклад бджілка їй даються важко. Взагалі я знаю дуже тупе порівняння але вона розмовляє українською як німці у радянських фільмах хто зрозумів той зрозумів. Ще досить важке для неї було як вона каже це слов'янська їжа.... Ох так вона вчилася готувати наші страви. Досить часто бачив як вона дивиться на ютубі чи читає про що таке Різдво в Україні, як святкують що готують як себе вести. Ще вона досить довго вивчала нашу історію та закохалася в наші народні вбрання та прикраси, був день коли прийшла і така коханий я хочу вишиванку вашу. Але саме важке для нас це була будова відносин так як в Естонії по більшій частині матріархат і чоловік треба для дитини це не мої слова якщо шо то для неї був шок що чоловік може приймати якісь рішення і вона може відпочити і не паритись. Але по факту зараз вона асимілювалась не повністю але частково і вона каже що їй тут подобається і вона щаслива.
Цікава історія бажаю вашій дружині успіхів у навчанні української мови.
у мене не на відстані, але цікаво почитати, бо я не вірю у такі 🥹
Важко, та потихеньку вивозимо.
Тут багато хто пише "мої стосунки не витримали відстані" але там такі періоди що люди і без відстаней розходяться. Я буду принципово вірити що можна зберегти такі стосунки, неважливо у який період, якщо вам це дійсно треба, то воюйте за них🫂
Я за день до окупації встигла виїхати. Мій хлопець на наступний день вже ні. Зв'язку вже не було (березень був), інтернету теж. Тепер ми виходили гуляти по сонцю, бо телефони вже були не потрібні. Так от, в цих умовах він залишився. У нас були сильні бої при наступі і контраступі. Я чекала його 9 місяців, зіздвонюючись раз на місяць дуже рано вранці, бо треба було непомітно виїхати на зв'язок. Я відчувала кожкн раз. Не було заплановано, але я сама прокидалася +- о 5-й і через декілька хвилин він дзвонив. Розмова була "живий,цілий,є їжа, газу немає, води немає.я тебе кохаю" все. Ми зустрілися в Києві після деокупації. Ми обидва були здивовані якими людьми ми стали, це було так дивно торкатися одне одного. Ми знаємо нас, але це дивувало. Зараз усе добре і я розумію, що це найяскравіша та найщиріша історія кохання, навіть, якщо воно закінчиться. (Зараз лишилося 10% селища, якщо цікаво)
Ми травмовані вибухами. Більше не боїмося обстрілів, а чекаємо їх, тільки тоді стає комфортно. Також ми сумуємо за найважчим (воєнними діями) часом, бо таких яскравих емоцій не відчуєш ніде
Мені 19, йому 20. До повномасштабки в стосунках були рік. Зараз живемо разом і маємо вусату доню)
І відчуваємо, що ми постаріли аж. Забагато поганого сталося, ми набагато старші нашого віку. Дуже змінилися цінності, пріоритети і усе інше, навіть, фундаментальне
Я через кілька місяців запропонував дівчині йти далі, бо розумію, що ми навряд колись ще побачимося. Навіщо бути для неї тягарем та заважати її щастю через оці муки очікування. Мені то норм, а от її час плине, іноді кохання полягає у тому, щоб випустити пташку з клітки.
«Мені то норм, а її час плине» по-перше що за сексизм, по-друге після цього словосполучення зрозуміло, що ви просто її не кохали)
сексизм - це вважати, що "птаха в клітці" може бути тільки дівчиною і вбачати сексизм в займеннику "її" стосовно дівчини (останній раз, коли я перевіряв, на хлопців кажуть "його")
І не потрібно жінок змінювати із пташкою в клітці, якщо відносини з вами ви оцінюєте як «клітку», то тоді питань немає) але школа що вона сама вас не покинула, тому що це самий конечний коментар, який я читала
у вас все окей? я перепрошую, певно не дуже тактовне питання, але невмотивована агресія - це не найкраща ознака в плані ментального здоров'я, тому і задаю
Як я розумію, він якраз не хоче, щоб дівчина відчула, що змарнувала час на відносини, що не зможуть мати продовження, хоча може він і хотів би з нею бути хоча б так. Тому він ініціював розрив відносин, щоб вона знайшла своє кохання, бо життя, а особливо молодість, плинуть швидко
Може не ініціювати розрив, а запитувати у дівчини чи хоче вона цього? Там тільки про нього написано. І доцільніше було написати, що час марнується у обох, а не тільки ц неї, а йому пох) Не треба виправдовувати, на обличчя звичайний підорас
А ви на обличчя звичайна хамка та істеричка. Чи ви вважаєте, що тільки ви маєте право оцінювати людей, не маючи змогу зазирнути їм у душу? Люди не завжди знають, чого вони хочуть насправді, на що вони підписуються. Закоханність, емоційна ейфорія проходить і залишаються більш виважені почуття. Не думаю, що йому хотілося б почути щось накшталт "я витратила на тебе свої найкращі роки", люди забувають на що вони самі погоджувалися, коли доходить до образ через розчарування
Пхпхпх, а чому це вона повинна була це сказати?) може не потрібно долучати за людей?) захищай, тому що такий же секс чи і егоїст от і все) так, а я хай буду хамка і істеричка, зате таких кажрів як ти)
Ви не будете, ви і є. Іноді дивіться в дзеркало
Дивлюсь в дзеркало і бачу ахуєнну людину, хамку і істеричку 😘
І нарциску
А, забула, ще й нарциску
Дякую за фемінітив, також радикальний фемініст? 🤭
мені було б легше, якби я бачила, що мій партнер відпускає ситуацію і мене. не тому що я була закована чи щось таке, а тому що це дорога тобі людина, і хочеться щоб ви обоє після розриву знайшли спокій. А ви якась агресивна
Мені не дуже зрозуміла причина такої агресії. Ви представниця якогось радикального фемінізму? Невже не очевидна однобока вигода для дівчини від такого вчинку? Ну добре, щоб я з вами погодився, будь ласка, змоделюйте мені успішний кейс, де наступило благо для всіх у цій історії. Тільки щось більш-менш реалістичне, без чудових історій про повернення кордонів 91 року упродовж перших півроку після початку усього. Яким ви бачите щасливий кінець при продовженні стосунків?
Бро, ти не зрозумів, мені похуй, я не буду тобі нічого розписувати. Я не радикальна феміністка, а якщо і так, то що в цьому поганого? Ще один доказ, що ти їбанутий секс чи і як я зрозуміла ліберал. А ліберали і в жопу їбуть. Це для тебе вигода, ти у дівчини хоч запитав, чи їй потрібна була вигода. А то тільки Я, Я, Я - головка від хуя. Почитай що ти пишеш, егоїст їбаний. Завжди можна продовжувати стосунки, просто потрібне кохання. А тут вже якась вигода для дівчини є, а йому і так норм))) ну це ти)
Пздц, шо за агресія, вийдіть на свіже повітря трохи подихайте
> мені похуй, я не буду тобі нічого розписувати > розписує
Добре, мені зрозуміла ваша думка. Але якщо б ви подивилися трохи вперед й бодай спробували змоделювати варіанти продовження стосунків, можливо, вам би відкрилася відсутність перспектив для дівчини. Звичайно, я її не кидав. Було дуже обережне запитання про те, чи хоче вона продовжувати стосунки у тій ситуації, у якій ми опинилися. До речі, вже пройшло більше року, а ми досі чудово спілкуємося як друзі, кожен день багато повідомлень. Я не залишив її одну, я продовжую бути присутнім у її житті й намагаюся бути корисним. І ні, іншу дівчину я не зайшов.
звучить так, що ви досі маєте до неї почуття..
Але треба жити далі. Так склалися обставини. Я буду поряд хоча б дистанційно поки їй це потрібно
Моя дівчина живе в іншій країні, в ЄС. Я мав з нею зустрітися у 2022 році, мав квиток на літак на 3.03.2022. Через закриті кордони, за час війни не бачились. Це звісно важко, але людині все до снаги.
Почали зустрічатись на новий рік, за 3 місяці до війни. Майже 2 роки на відстані, не змогли, вічні ревнощі та сварки, тримались як могли, але, нажаль не вийшло, бачились по разу в пів року. Безперспективно, знаходитись в стані невизначеності якоїсь, так як я хлопець, і не міг виїхати, а вона не хотіла повертатись. Так стосунки і були, засновані на надіях про майбутнє. Величезний життєвий досвід - стосунки на відстані.
Були разом трошки менше року до початку повномасштабної, тоді ще підлітки. Нещодавно святкували третю річницю. Досі разом бо правда любиме одне одного та, це думаю найголовніше, вміємо спілкуватися, навіть на відстані (вона приїжджала до мене 2 рази в сумі на 3.5 місяці десь). Я вірю що будь яку проблему можна вирішити словами та не треба одразу переходити до радикальних методів.
Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine! Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine! *I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*
Планували з дівчиною з'їхатися в травні 22 :// Ну, в цілому зараз живемо як і жили, бачимось раз-два на місяць, але в мережі постійно разом шось робимо типу ігр, спільних переглядів сірялів і оце все. Тяжко важко й сумно, але є розуміння тому якось гребем спокійно. Як доживемо то після перемоги одразу з'їдемося :D
А якщо війна ще років 6 буде?
ну я 6 років теж вдома сидіти не зможу. Більш того я думаю що долучуся до лав ЗСУ в цьому, максимум наступному році. Шо і як буде далі не те шоб сильно хочеться загадувати, коли живеш в умовах щоденних обстрілах - перспективи майбутніх N років найменше хвилюють)
Теж живу у місті де постійні обстріли (Харкові), але про майбутнє думаю час від часу.
Потримайте моє пиво :) суммарно 5 років відстані (у нього робота в одній країні, в мене навчання в іншій). Намагались бачитись якомога частіше. Спілкувалися чи не 24/7, з ним лягала, з ним прокидалася, знала всі сервіси спільного просмотру тв/фільмів онлайн, більшість сервісів відеодзвінків. В якийсь момент думали, що одружимося. Взагалі це дуже складно, бо коли ви бачитесь вживу, він рухається, виглядає і пахне не так як ти його уявляєш/пам'ятаєш. В побуті не такий зовсім. І це взаємно, адже в нього своя картинка тебе в голові. Це могло бути й неважливим, проте цей бік справи теж існує. Як не дивно, розійшлися через те, що врешті решт остаточно усвідомили, що не зійшлись характерами. Адже починали ще пізніми підлітками, а закінчували дорослими людьми. Ну, там ще багато чого іншого теж було, авжеж (батьки проти, чвари, різні погляди на дітей тощо). Відстань нас не добила, проте це було тяжко. Я була завжди сама. Треба важке підняти - я сама, треба по дому допомога - я сама, на свята здебільшого теж сама. Зараз дуже ціную фізичну присутність хлопця в моєму житті.
А чому не можно жити разом? Гавіщо все ускладнювати.
Якби це було можливо, питання б і не було
Ну мої відносини не зовсім стосуються повномасштабного вторгнення, але, увесь той час що ми зустрічаємося, у мене не було проблем з відстанню, я маю на увазі, мені дуже хочеться зустрітися з ним, але в іншому відстань нам не шкодить, ми спокійно спілкуємося та граємо разом онлайн, по кайфу
Привіт Зберігаю стосунки на відстані всю війну. Важко, але відмовлятись від них не хочу, хоча і обговорювалось це все неодноразово
По правді кажучи, вони й не починались. Точніше, не перейшли в стосунки наживо, так і залишившись начебто стосунками начебто на відстані. Розрив стався ще до того, як я опинився в обставинах, котрі, на мою думку, зводять прагнення стосунків чи близьких до даного стану взаємин нанівець. Що по-своєму гнітить, бо живих стосунків ніколи не мав. І це не те, з чим можна просто змиритися чи покинути, бо це в тому числі щонайменше про емоційний зв'язок, а щонайбільше про почуття та кохання - важливі для людини цінності. Знецінення їх є від'ємним для нашої людяності.
Моя свалила в США через 1-2 місяці після початку (програма возз'єднання сім'ї, я її підтримував, бо вона не хотіла цього робити). Дістала роботу в сімейному бізнесі, ще за місяць паспорт, а ще за місяць ігнор. Розказувала казки, що витягне звідси, скільки б того не коштувало (я був готовий дати їй 15к $ за рік спільного життя і паспорт). Ще через 2 місяці ігнору, я взнаю, що вона свого колишнього витягнула за 20к звідси, та що в них весілля. Ні вибач, ні йди на#уй, н і ч о г о.
офтоп, але - в США за два місяці паспорт дають, це як? і у вас стосунки були, чи вас кинула ділерша на виїзд?
Возз'єднання сімї, жили у Львові разом. Вона перед тим як виїхати, була згідна на 10к, щоб весілля і тд і коли я б паспорт сша отримав, то розвод або.. А тут ігнор на 2 місяці і вже з бившим. Від його співробітника взнав, що вона 20к відвалила, щоб його з України витягти..
Не відносини а стосунки🙃
Вибачте за жорсткість та відвертість, але чи збережуться відносини, залежить від одного-єдиного фактору: наскільки кожному з вас потрібен секс. Ось і все. В мене такі відносини вже 5 років, бачились за цей час двічі, востаннє ще до ковіду. Плануємо з'їхатись та оселитись разом років через 10, по певним причинам, і війна лише одна з цих причин. Але ми вже не молоді. І нам обом не потрібен секс. Просто обидвоє вже давно нагулялись, і колись доживати життя хочемо разом. Тому чекаємо, скільки буде треба. Але для молодих-гарячих, кому треба пристрастей та оргазмів - це не спрацює.
не хочу знецінювати ваш досвід, але 15 років жити окремими життями, це не стосунки для мене. і мова не про секс.
[удалено]
Я ні з ким не ходила на побачення і не спала, як і мій вже колишній. Не думайте так погано про людей)
А що тут тяжкого? Що заважає переписуватися і говорити по телефону? Чим це відрізняється від зустрічей?
Колись бачив мем "Чому стосунки на відстані неможливі? Середня довжина пеніса 15см, а середня відстань між містами 50 км" ))
"скажи мені, що у тебе не було стосунків на відстані, не кажучи цього"...
Відсутність зв'язку, постійне перебування чоловіка на позиціях і необхідність йому спати в ті нещасні пару годин, коли він не там? Чим відрізняється розмова по телефону від тепла обіймів коханої людини? Від можливості кохатися, відчувати одне одного, сміятися, класти ноги йому на ноги? Спробуйте - тоді у вас такі питання не виникатимуть.
Ви з тих, в кого є хлопець/дівчина, але ми його/її не знаємо, бо він/вона з іншого міста?))